Сутність та параметри соціальної структури

Сутність та параметри соціальної структури

В залежності від історичного періоду, концепцій та шкіл у соціології поняття „суспільство” мало велику кількість різних тлумачень. Автором оригінального вчення про суспільство як соціальну систему функціонуючих структур був американський соціолог Толкотт Парсонс (1902 - 1977 рр.).

Суспільство, за Т. Парсонсом, - це складно структуроване утворення, найважливішими елементами якого є соціальна система, система культури та система особистості.

Система культури входить до системи особистості шляхом її соціалізації і таким чином утворюється стійка та стабільна соціальна система. Система особистості взаємодіє із соціальною системою на основі взаємодоповнення експектацій, що означає мотивацію індивідуальної поведінки "очікуванням іншого".

Основою самоорганізації суспільства, як вважає теоретик, виступають міжособистісні відносини та взаємозв'язки, а також взаємодія індивіда та "іншого".

На думку німецько - американського вченого Еріха Фромма (1900 -1980 рр.), суспільство є системою, яка самоорганізовується та саморозвивається.

Фактором, що визначає саморозвиток суспільства, він вважав "соціальний характер", який є результатом адаптації людини до соціальне-економічноїструктури суспільства, психологічним чинником суспільного розвитку і якийможе зміцнювати або руйнувати існуюче суспільство.

Функція соціального характеру полягає в тому, щоб формувати і спрямовувати енергію людей, забезпечуючи функціонування та відтворення суспільства. Для нормального функціонування суспільство повинно сформувати соціальний характер, якому внутрішньо притаманними мають бути: прагнення до праці, дисциплінованість, пунктуальність.Е.Фромм виводить типи соціального характеру. Під соціальним характером автор розуміє взаємозв'язок індивідуальної психічної сфери із соціально-економічною структурою. За Е. Фроммом, існує п'ять типів соціального характеру:

• рецептивний (сприймаючий), характерний для первісного суспільства;

• експлуататорський, характерний для добуржуазних формацій;

• нагромаджувальний,характерний для капіталізму;

• ринковий,характерний для більш розвинутого капіталізму;

• продуктивний - прогнозований у майбутньому тип особистості, який має спрямовувати енергію не на те, щоб мати і споживати, а щоб повною мірою бути, а значить створити себе як людину, здатну на самореалізацію, самоутвердження, самоудосконалення.

Сучасна соціологія визначає суспільство як сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких має вираження їх всебічна залежність.

Ознаки суспільства - це ті стійкі риси, характеристики, які відрізняють суспільство як цілісне соціальне утворення від інших утворень.

Такими ознаками є:



• територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків, розвиваються відносини і взаємодія індивідів. Територія локалізує організацію соціального життя;

• універсальність, тобто всеосяжний, різнобічний характер суспільства. Вона включає в себе все розмаїття соціальних зв'язків, відносин, соціальні інститути і спільноти. Універсальність суспільства дає можливість створити необхідні умови для задоволення потреб людини, самореалізації та досягнення особистої мети;

• автономність, тобто здатність до постійного відтворення, соціальних зв'язків, внутрішньої саморегуляції за допомогою тих інститутів і організацій, норм і цінностей, які утворюються всередині самого суспільства;

• інтегративність, тобто можливість підкоряти собі індивідів, нові покоління, залучати їх до соціального життя, відтворювати його структуру.

Аналізуючи суспільство, необхідно виділити ті елементи, які структурують, формують суспільство як цілісність. До них відносять:

• статусно-рольові позиції. У соціумі відбувається стандартизація різноманітних видів взаємодій, що призводить до появи статусно-рольових моделей поведінки. Це базовий, первинний рівень суспільства;

• соціальні інститути. Статусно-рольові позиції організовані, пов'язані між собою. Організованість та упорядкованість забезпечується за допомогою соціальних інститутів. Соціальні інститути виникають у процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин в межах соціальної організації суспільства. Кожен з них має свою мету, функції, статусно-рольові позиції та систему санкцій;

• соціально-ціннісні та культурні елементи.

Аналізуючи ці елементи, можна дати відповідь на питання, чому суспільство не руйнується, не розпадається, а відтворюється як цілісна система. Людина формується у конкретному культурному середовищі і, засвоюючи колективні уявлення про доцільність, необхідність інституціонального розмаїття, вона сприймає його як природний стан суспільства. Культура визначає ціннісні моделі поведінки людей у вигляді норм моралі, традицій, ціннісних орієнтацій тощо. Але можливості культури обмежені, лише вона не може забезпечити єдність суспільства. Тому політична влада через державне регулювання закріплює зв'язки між інститутами, спільнотами там, де впливу культури вже недостатньо, де норми моралі потребують підкріплення у вигляді права, закону, примусу.

Американський соціолог П.Блау запропонував систему параметрів, за якими можна визначити приналежність індивіда до певних соціальних груп або спільнот сучасного відкритого суспільства, а також позицію означених груп та індивідів -їх членів, у суспільній системі в цілому.

Таблиця 3.1 ПАРАМЕТРИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ

Номінальні параметри Рангові параметри
Стать Освіта
Раса Дохід (заробітна плата)
Етнічна належність Багатство (спадщина або
Віросповідання нагромадження)
Місце проживання Престиж
Сфера діяльності Влада
Політична орієнтація Походження
Мова Вік
Адміністративна посада
Інтелігентність

Слід звернути увагу, що номінальні параметри пов'язані в основному з приписним статусом індивіда (стать, раса, етнічна та конфесійна приналежність), а рангові - з набутим. Групи, які виділяються за номінальними параметрами, сприймаються у суспільстві як рівноцінні, такі, які творять горизонтальну диференціацію соціального простору, його неієрархічну організацію, а групи, які виділяються за ранговими параметрами, відображають вертикальну диференціацію, тобто надають своїм членам переваги, привілеї у взаємодіях з представниками інших груп, сприймаються суспільною свідомістю як більш чи менш престижні. Розподіл параметрів на номінальні та рангові відповідає найважливішим характеристикам соціальної структури суспільства: його гетерогенності (горизонтальна диференціація суспільства) та нерівності (вертикальна диференціація, стратифікація).

Інститут релігії (задоволення духовних потреб).

Питання для самоперевірки і повторення

1.З яких класів, верств, груп складається суспільство?

2.Що означає категорія "соціальна структура суспільства"?

За якими параметрами соціологи виділяють соціальні спільноти?

4.Якими є критерії диференціації населення?

5.Кого Ви відносите до представників "вищого класу", "середнього класу", "нижчого класу"?

6.Якою є соціальна структура сучасного українського суспільства?

7.Що впливає на трансформацію соціальної структури суспільства?

8.Чим різняться між собою поняття "класова структура", "соціальна структура", "соціально-класова структура"?

9.Що є спільного і відмінного в "теорії класів" і "теорії стратефікації"?

10.Чому узагальнюючим поняттям для наукового визначення і розуміння відносин між людьми з приводу розподілу влади, власності, престижу, присвоєння видів ресурсів вважаються "соціальна стратифікація"?

11.Які Ви знаєте критерії соціальної стратифікації?

12.Що розуміють під "стратифікаційною системою"?

13.Які Ви знаєте типи стратифікаційних систем?

14.Що таке "соціальна стратифікація"?

15.Чим відрізняється горизонтальна соціальна мобільність від вертикальної соціальної мобільності?

16.Які причини соціальної нерівності? Чи може нерівність бути справедливою?

17.Кого можна віднести до маргінальних верств населення?

18.До якої страти Ви відносите себе і членів Вашої родини?

Сутність та параметри соціальної структури

В залежності від історичного періоду, концепцій та шкіл у соціології поняття „суспільство” мало велику кількість різних тлумачень. Автором оригінального вчення про суспільство як соціальну систему функціонуючих структур був американський соціолог Толкотт Парсонс (1902 - 1977 рр.).

Суспільство, за Т. Парсонсом, - це складно структуроване утворення, найважливішими елементами якого є соціальна система, система культури та система особистості.

Система культури входить до системи особистості шляхом її соціалізації і таким чином утворюється стійка та стабільна соціальна система. Система особистості взаємодіє із соціальною системою на основі взаємодоповнення експектацій, що означає мотивацію індивідуальної поведінки "очікуванням іншого".

Основою самоорганізації суспільства, як вважає теоретик, виступають міжособистісні відносини та взаємозв'язки, а також взаємодія індивіда та "іншого".

На думку німецько - американського вченого Еріха Фромма (1900 -1980 рр.), суспільство є системою, яка самоорганізовується та саморозвивається.

Фактором, що визначає саморозвиток суспільства, він вважав "соціальний характер", який є результатом адаптації людини до соціальне-економічноїструктури суспільства, психологічним чинником суспільного розвитку і якийможе зміцнювати або руйнувати існуюче суспільство.

Функція соціального характеру полягає в тому, щоб формувати і спрямовувати енергію людей, забезпечуючи функціонування та відтворення суспільства. Для нормального функціонування суспільство повинно сформувати соціальний характер, якому внутрішньо притаманними мають бути: прагнення до праці, дисциплінованість, пунктуальність.Е.Фромм виводить типи соціального характеру. Під соціальним характером автор розуміє взаємозв'язок індивідуальної психічної сфери із соціально-економічною структурою. За Е. Фроммом, існує п'ять типів соціального характеру:

• рецептивний (сприймаючий), характерний для первісного суспільства;

• експлуататорський, характерний для добуржуазних формацій;

• нагромаджувальний,характерний для капіталізму;

• ринковий,характерний для більш розвинутого капіталізму;

• продуктивний - прогнозований у майбутньому тип особистості, який має спрямовувати енергію не на те, щоб мати і споживати, а щоб повною мірою бути, а значить створити себе як людину, здатну на самореалізацію, самоутвердження, самоудосконалення.

Сучасна соціологія визначає суспільство як сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких має вираження їх всебічна залежність.

Ознаки суспільства - це ті стійкі риси, характеристики, які відрізняють суспільство як цілісне соціальне утворення від інших утворень.

Такими ознаками є:

• територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків, розвиваються відносини і взаємодія індивідів. Територія локалізує організацію соціального життя;

• універсальність, тобто всеосяжний, різнобічний характер суспільства. Вона включає в себе все розмаїття соціальних зв'язків, відносин, соціальні інститути і спільноти. Універсальність суспільства дає можливість створити необхідні умови для задоволення потреб людини, самореалізації та досягнення особистої мети;

• автономність, тобто здатність до постійного відтворення, соціальних зв'язків, внутрішньої саморегуляції за допомогою тих інститутів і організацій, норм і цінностей, які утворюються всередині самого суспільства;

• інтегративність, тобто можливість підкоряти собі індивідів, нові покоління, залучати їх до соціального життя, відтворювати його структуру.

Аналізуючи суспільство, необхідно виділити ті елементи, які структурують, формують суспільство як цілісність. До них відносять:

• статусно-рольові позиції. У соціумі відбувається стандартизація різноманітних видів взаємодій, що призводить до появи статусно-рольових моделей поведінки. Це базовий, первинний рівень суспільства;

• соціальні інститути. Статусно-рольові позиції організовані, пов'язані між собою. Організованість та упорядкованість забезпечується за допомогою соціальних інститутів. Соціальні інститути виникають у процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин в межах соціальної організації суспільства. Кожен з них має свою мету, функції, статусно-рольові позиції та систему санкцій;

• соціально-ціннісні та культурні елементи.

Аналізуючи ці елементи, можна дати відповідь на питання, чому суспільство не руйнується, не розпадається, а відтворюється як цілісна система. Людина формується у конкретному культурному середовищі і, засвоюючи колективні уявлення про доцільність, необхідність інституціонального розмаїття, вона сприймає його як природний стан суспільства. Культура визначає ціннісні моделі поведінки людей у вигляді норм моралі, традицій, ціннісних орієнтацій тощо. Але можливості культури обмежені, лише вона не може забезпечити єдність суспільства. Тому політична влада через державне регулювання закріплює зв'язки між інститутами, спільнотами там, де впливу культури вже недостатньо, де норми моралі потребують підкріплення у вигляді права, закону, примусу.

Американський соціолог П.Блау запропонував систему параметрів, за якими можна визначити приналежність індивіда до певних соціальних груп або спільнот сучасного відкритого суспільства, а також позицію означених груп та індивідів -їх членів, у суспільній системі в цілому.

Таблиця 3.1 ПАРАМЕТРИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ

Номінальні параметри Рангові параметри
Стать Освіта
Раса Дохід (заробітна плата)
Етнічна належність Багатство (спадщина або
Віросповідання нагромадження)
Місце проживання Престиж
Сфера діяльності Влада
Політична орієнтація Походження
Мова Вік
Адміністративна посада
Інтелігентність

Слід звернути увагу, що номінальні параметри пов'язані в основному з приписним статусом індивіда (стать, раса, етнічна та конфесійна приналежність), а рангові - з набутим. Групи, які виділяються за номінальними параметрами, сприймаються у суспільстві як рівноцінні, такі, які творять горизонтальну диференціацію соціального простору, його неієрархічну організацію, а групи, які виділяються за ранговими параметрами, відображають вертикальну диференціацію, тобто надають своїм членам переваги, привілеї у взаємодіях з представниками інших груп, сприймаються суспільною свідомістю як більш чи менш престижні. Розподіл параметрів на номінальні та рангові відповідає найважливішим характеристикам соціальної структури суспільства: його гетерогенності (горизонтальна диференціація суспільства) та нерівності (вертикальна диференціація, стратифікація).




8701041011179724.html
8701076025020574.html

8701041011179724.html
8701076025020574.html
    PR.RU™